«Не встидайся – то твоя
земля, не встидайся – то Україна. Добре там є, де нас нема – стань для батька
нормальним сином» - такі знайомі нам і наразі такі актуальні слова Андрія
Кузьменка.
Сьогодні наша держава
переживає далеко не найкращі свої часи. Неспокійна політична ситуація,
антитерористична операція на Сході України, знецінення української гривні та
тотальне безробіття змушує українців шукати нові можливості заробітку та
працевлаштування. Нажаль велика кількість наших громадян є виходом із ситуації
бачить у еміграції за кордон.
Перша хвиля української
еміграції припала на рубежі XIX і ХХ століть. У цей період утворилася потужна
українська діаспора в Канаді і США, яку склали трудові емігранти. Між Першою і
Другою світовими війнами сталася друга хвиля переселення, в результаті якої
українці влаштувалися в Польщі, Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Франції. Це
були переважно інтелігенти, які втечею рятувалися від радянського тоталітарного
режиму. Третя хвиля припала на післявоєнний період. Потужний відтік мізків з
України припав і на 1990—2000 роки: інженери, художники, програмісти, лікарі
оселялися в основному в Росії, Європі та Північній Америці.
Починаючи з 2013 року,
соціологи кажуть про п'яту хвилю української еміграції, яка зараз продовжує
набирати обертів. Кількість виїжджаючих вражаюча. Схоже, нашим роботодавцям час
готуватися до справжнього дефіциту кадрів — скоро нам просто ні з ким буде
розвивати економіку країни. [5]. Дуже прикро, що наша молодь між
відповідальністю за себе, своїх близьких та своєї країни обирає примарне
майбутнє за кордоном. Статистика свідчить, що абсолютна більшість наших
емігрантів працює чорноробами, на будівництві, в сільському господарстві та в
оптовій і роздрібній торгівлі. Ми обираємо рабство на чужині, аніж господарювання
вдома?!
Бути господарем,
господарем в своїй державі – надзвичайно важливе завдання українців. Подолати
хворобу споживацтва та невгамовних фінансових апетитів мусить кожен мусить
кожен вільний громадянин. Саме такі заповіді сформовані в Хартії вільної
людини, в документі, котрий має стати настільною книгою у житті української
громади.
Актуальність
даної проблеми і значення її для створення здорового українського суспільства
зумовили вибір теми нашого проекту: «Не
будь рабом на чужині, а будь господарем вдома!».
1.2. Мета проекту: формування в школярів
почуття господаря,
чиїми фундаментальними рисами є відповідальність за себе, своїх близьких і
простір свого життя.
1.3. Завдання проекту:
1. Вивчити стан обізнаності
старшокласників з явищем трудової еміграції.
2. Надати старшокласникам знання про причини та наслідки еміграції, ознайомити з структурою та
змістом Хартії вільної людини.
3. Сформувати у старшокласників почуття
господаря, сформувати відчуття відповідальність за вибір майбутньої професії,
місця її здобуття та працевлаштування.
1.4. Цільова група проекту: учні 11-х класів загальноосвітніх
шкіл м. Тернополя.
